Історія

ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА   СЛУЖБА        м. ХАРКОВА  та  ХАРКІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ 

 

Для здійснення  своєї діяльності, ефективного використання природних  ресурсів та уникнення великих збитків спричинених  природними явищами, людство прийшло до  необхідності ретельного вивчення несприятливих погодних умов,  постійного спостереження за природним середовищем, систематизації даних спостережень та прогнозування  можливих  стихійних явищ.

Перші спостереження за природним середовищем на Україні  розпочаті  ще в  ХVШ- Х1Х   століттях, але  систематична робота в цьому напрямку  організована  лише  в ХХ  столітті.  Так, Декретом Ради Народних Комісарів України  19  листопада  1921 року була створена  державна     метеорологічна  служба  —  Укрмет.  У грудні  1929 організовано  Гідрометеорологічний  Комітет, до складу якого  увійшли  всі  метеорологічні  та  гідрологічні  служби,  що існували  в Україні.

За важливу роль працівників гідрометслужби України у забезпеченні органів державної влади, місцевого самоуправління, населення гідро-метеорологічною інформацією, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні явища, у вирішенні інших загальнодержавних  завдань, Указом Президента України від 11  березня 2003  року  № 208/2003, в Україні встановлено професійне  свято  —  День працівників гідрометеорологічної  служби, яке відзначаеться   19  листопада.

Інформація про  гідрометеорологічні умови, прогнози їх змін – є одним з вагомих факторів, що забезпечують сталий соціально-економічний розвиток, обороноздатність та  безпеку держави. Ця  надзвичайно цінна інформація використовується  майже  в  усіх  сферах  діяльності   людини.

Неможливо уникнути несприятливих  гідрометеорологічних  явищ. Однак, можливо запобігти  або  ж  мінімізувати  їх негативні наслідки на основі своєчасних  прогнозів та попереджень  гідрометеорологічної  служби.

Національна гідрометеорологічна служба є важливою ланкою єдиної державної  системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації  техногенного та природного характеру, якою керує   Державна служба України з надзвичайних ситуацій  (ДСНС України ), до сфери управління якого  входить в тому числі  і Харківський регіональний центр з гідрометеорології.

 

Історія  розвитку гідрометслужби у  Харкові 

та Харківській області

 

Перші метеорологічні спостереження в Харкові  розпочаті в 1738 році але  потім  припинялись і відновлювались декілька разів. Розвиток метеорологічних спостережень  нерозривно  пов’язаний  з  відкриттям   Харківського   Університету  (1805рік) ім’ям його засновника і ректора Каразіна В.Н., який в 1810 році  організував метеорологічну станцію та склав програму спостережень за температурою повітря, атмосферним тиском, опадами, напрямком вітру,  визначенням загального  стану  погоди.  Метеостанція  працювала  до 1840 року.

Але перші систематичні метеорологічні спостереження в м. Харкові розпочалися з  1891  року, коли завдяки зусиллям  випускника Харківського Університету  професора  Пильчикова Н.Д.  при фізичному кабінеті  Університету було створено магнітно-метеорологічне  відділення і в цьому ж році  (1891р) була організована метеорологічна  обсерваторія.

Харківська  обсерваторія — одна з найстаріших на Україні  і відіграла  важливу роль в створенні  і організації  гідрометеорологічної служби України  і Харківської  губернії.

З 1 січня 1892 року дані метеорологічних спостережень мали систематичний характер, накопичувались, друкувались  і використовуються до цього часу спеціалістами — гідрометеорологами  при  складанні  прогнозів гідрологічного   режиму  річок  Харківщини   та  прогнозів  погоди.

Метеорологічна станція  “Харків, обсерваторія”  з 1892 року була розташована  при Університеті  в університетському  саду  (нині це міський парк ім.  Т.Г. Шевченка) і  проіснувала до  1 грудня  1955 року, як основна метеостанція.  З  1  грудня   1955 року  основною  метеостанцією м. Харкова  стала авіаметстанція Харків, яка  була  відкрита   для   обслуговування авіаціі  в 1932  році.

Велику роль в створенні  мережі метеостанцій Харківської губернії відіграв  науковий та педагогічний діяч  Д.К. Педаєв, який з 1895 року, будучи студентом  Університету потім професором, керував  цією роботою, потім був професором Харківського  гідрометеорологічного інституту. Під його керівництвом друкувались дані метеорологічних спостережень у різних виданнях,  був надрукований  перший  “Кліматичний  атлас  УРСР”,  ним розпочаті  перші  аерологічні  та  актинометричні  спостереження  на  Україні.

Одночасно в Харківській області уже існували метеостанції Куп’янськ (1892 р.),  Ізюм ( 1884 р.),  Лозова (1891 р.).  Усі ці окремі пункти спостережень були об’єднані  в едину державну гідрометеорологічну службу після прийняття  Декрету  Ради Народних Комісарів України 19 листопада  1921 року  про організацію  Укрмету  та організацію  Гідрометеорологічного Комітету України  у грудні  1929 року. В м. Харкові було організоване місцеве відділення  Укрмету  на базі  земського метеорологічного бюро.

В 1930 році в м. Харкові розпочало свою діяльність  Центральне бюро погоди, яке являлось  методичним центром по організації гідрометеорологічних робіт  в центральних  областях України.  В  1940 році ці  функції були передані в Управління гідрометеорологічної служби  УРСР  ( УГМС УРСР )  в м. Києві. Очолив  це управління видатний організатор і керівник, який присвятив усе своє життя гідрометеорологічній діяльності  — Богатир  Тимофій  Кирилович.

Під час Другої світової  війни  гідрометеорологічна служба ввійшла до складу Харківського військового  округу і переміщалась вслід за фронтом. У липні-вересні  1941 року знаходилась в Харкові, з жовтня  1941 року  по вересень 1943  року базувалась в містах Ворошиловград, Сталінград, Чкалов.  Після перемоги під Сталінградом переміщалась на захід і з жовтня 1943 року  —  в м. Харкові під назвою  УГМС   Харківського військового  округу,  пізніше реорганізоване в Харківське гідрометеорологічне бюро.

В  листопаді  1943 року  в м. Зміїв   розпочала роботу гідрометстанція  Зміїв  17 типу,  яка в своєму  складі  мала кущову метеорологічну групу, що займалась  методичним керівництвом  47  метеостанціями та 92 метеопостами, розташованими на Лівобережній Україні.

У грудні  1951 року гідрометстанція  Зміїв  реорганізована  в кущову гідрометстанцію  Харків і переведена за місцем знаходження Харківського гідрометбюро,  тобто в м. Харків.

З  1  лютого   1958  року  кущова  гідрометстанція була об’єднана з Гідрометбюро, що  стало початком  діяльності  Харківської  гідрометеорологічної  обсерваторії.  Очолив  гідрометобсерваторію  Дудко Олександр Андрійович,  випускник Харківського Гідрометеорологічного інституту,  учасник  бойових  дій  під час Другої світової війни. Як  організатор і спеціаліст-гідролог,  багато уваги приділяв становленню та розвитку гідрометеорологічної  мережі Харківщини.  В  цей час в Харківській  гідрометобсерваторіі працювали кваліфіковані спеціалісти,  які віддано та з великим ентузіазмом слугували справі становлення гідрометслужби Харківської  області і України  в  цілому:  Петухова Є.І.,  Ларіна  Т.П., Каневська  Є.І., Барабаш В.Ю., Боровенський  М.Ф.,  Ульянченко Б.Г.,  Кирпатовська  З.І.,  Висоцька  О.І.  та інші.

З вересня 1970 року   розпочалася робота  з моніторингу забруднення природного середовища в м. Харкові. До  1979 року в місті  було відкрито  13 пунктів спостереження  за забрудненням атмосферного повітря  ( ПСЗ ) і  в штат  Гідрометобсерваторіі  введена  комплексна лабораторія по контролю природного середовища.

Починаючи з 70-х  роки велика увага приділялась  технічному переоснащенню мережі  Харківської області новими приладами та установками для спостережень, що покращило якість та повноту гідрометеорологічних  робіт, інформації, яка готувалась для обслуговування зацікавлених організацій  та дало змогу покращити  справджуваність прогнозів очікуваних погодних умов, надзвичайних та стихійних явищ.

В останні роки   на мережі , особливо на авіаметстанціі Харків, введені нові  прилади,  виготовлені як вітчизняними виробниками так і зарубіжними,  організовані автоматизовані робочі місця  ( АРМи )  у кожному підрозділі, введені сучасні методи зв’язку, обробки  гідрометінформації  —  все  це  додає  авторитету гідрометслужбі  та  дозволяє  мати  більш  високий  сучасний  рівень  роботи.

Тісний контакт  підрозділів гідрометслужби і народногосподарських підприємств та установ,  проникнення   гідрометеорології  в  усі  сфери  виробництва —  це безперечний факт, завдяки якому гідрометеорологічна служба стала  реальною виробничою силою, яка підвищує ефективність використання природних ресурсів на основі  сучасних знань.

З  1   липня  1988  року  Харківська  гідрометеорологічна  обсерваторія  перейменована  в   Харківський  обласний  центр  з  гідрометеорологіі  (ХЦГМ ).

В ході реорганізацій, які проходили в Міністерствах і державних службах України протягом останніх років, з 2013року  ХЦГМ реорганізовано в Харківський регіональний центр з гідрометеорології (Харківський РЦГМ), який  підпорядковується Українському гідрометеорологічному центру та входить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Харківський регіональний центр з гідрометеорології   сьогодні: 

— відділи  Гідрометцентру —  відділ  гідрометзабезпечення,  відділ метеорології,   відділ  гідрології,  відділ аерологічних  спостережень, відділ метрологічного та технічного забезпечення;

— комплексна лабораторія спостережень за забрудненням природного середовища;

— 10 пунктів спостереження за забрудненням навколишнього природного середовища (ПСЗ)

— 9 метеорологічних станцій  —  Золочів, Великий Бурлук, Коломак, Богодухів, Слобожанське,  Красноград,  Куп’янськ,   Ізюм,   Лозова;

— авіаметеорологічна станція  —  Харків  АМСЦ;

— озерна  гідрометеорологічна  станція  —  Печеніги;

— 21 гідрологічний  пост;

— 6 озерних постів.

247  висококваліфікованих  фахівців забезпечують роботу  центру;

понад  500  технічних засобів  вимірювання  використовуються в роботі  центру;

 

Основні  напрямки  діяльності   Гідрометцентру

1.Відділ гідрометеорологічного забезпечення та обслуговування.

Необхідність і важливість гідрометеорологічного забезпечення виз-начається  значною залежністю практично  усіх галузей економіки від погодних умов та гідрологічного режиму водних об’єктів.

Найбільший вплив  гідрометеорологічні умови  здійснюють на усі види транспорту, паливно-енергетичний комплекс, виробництво сільськогосподарської продукції, будівництво, комунальне господарство  тощо.   Прогноз  погоди,  гідрологічного режиму, стану та врожайності сільськогосподарських культур, метеоумов забруднення атмосферного повітря  є  необхідним оперативним матеріалом для керівників  і спеціалістів   усіх галузей         економіки та органів державного управління.

Інформування населення України  про стан погодних умов на найближчі дні і попередження про несприятливі явища  вже стало об’єктивною  потребою кожної людини.  Своєчасні  попередження про стихійні лиха зберігають найдорожче  —  життя людини.

Гідрометслужба Харківської області  попереджує а також бере участь у ліквідації

наслідків стихійних лих.  Начальник  центру та спеціалісти  приймають участь в роботі обласної, міської та районних комісій з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, є членами робочих комісій, які оперативно приймають рішення  відповідно до обставин  що складаються,  проводять  додаткові розрахунки  та  надають  рекомендації  по  ліквідації  наслідків  стихійних  явищ.

Щорічно  прогностичними підрозділами    Гідрометцентру складаються і доводяться до  споживачів  близько  8000  прогнозів, штормових попереджень,  інформацій,   довідок,   в  тому  числі :

—  Метеорологічних прогнозів в т.ч. спеціалізованих              —               3000                                                                                                                                                                   

—  Авіаційних прогнозів                                                               —               1000

—  Агрометеорологічних прогнозів                                             —                   90

—  Гідрологічних  прогнозів                                                         —                 600

—  Гідрометеорологічних бюлетенів                                           —                 350

—  Агрометеорологічних бюлетенів                                            —               1000

—  Гідрологічних бюлетенів                                                         —                   50

—  Оперативних інформацій та спеціалізованих довідок          —                 750

—  Штормових попереджень про небезпечні

та  стихійні   явища                                                                   —                 500

—  Довідок про стан забруднення навколишнього

природного   середовища                                                        —                 300

Гідрометеорологічне   прогнозування і обслуговування неможливе без постійно  функціонуючої  системи збору,  обробки та передачі  інформації. Тому при Харківському  Гідрометцентрі  в 2000 році організовано Регіональний центр  збору, обробки  та передачі гідрометінформації, оснащений сучасним   обладнанням та відповідними  комп’ютерними програмами. Це дало змогу оперативно отримувати  гідрометінформацію, карти погоди, супутникову інформацію та поліпшити справджуваність прогнозів погоди  і штормових попереджень про  небезпечні  та  стихійні  явища.    

Сектор  по визначенню агрогідрологічних властивостей грунтів в складі ВГМЗ  виконуює роботи по відбору проб грунтів на метеостанціях України для визначення характеристик грунтів, які використовуються  в  агрометеорологічних розрахунках вологості грунтів, урожайності  сільгоспкультур  та  для   інших  наукових  цілей  

2.Відділ метеорології забезпечує  методичне керівництво  45  метеорологічними станціями семи областей Лівобережної України (Сумської, Полтавської, Харківської,  Луганської,  Донецької,  Дніпропетровської,  Запорізької).

Спеціалістами відділу проводяться інспекції метеорологічного розділу роботи метеостанцій, контролюється повнота та якість спостережень, обробки інформації, по спостереженням за радіаційним фоном.

Крім того, відділом проводиться велика робота по  накопиченню даних спостережень, узагальненню їх та передачі в Галузевий Державний  архів.

3.Відділ метрологічного та технічного забезпечення: спеціалісти метрологи   та електроніки відділу велику увагу приділяють  оснащенню метеостанцій  сучасними  технічними засобами вимірювання, забезпечується виконання вимог по метрології.  Ведеться постійний моніторинг безперебійності зв’язку. Забезпечується стала безперебійна робота приладів та обладнання.

4.Відділ гідрології складається з спеціалістів-гідрологів та  16  гідрологічних постів, розташованих в басейні  Сіверського Донця в межах  Харківської та Донецької  областей. У відділі накопичено великий матеріал по вивченню гідрологічного режиму річок басейну Сіверського Донця, який узагальнений у вигляді  щорічників,  довідників,  кадастрів .

 Дані гідрологічного режиму  використовуються в науковій роботі інститутами та організаціями,  які  займаються  проектними  роботами,  при рішенні водогосподарських  проблем у  Харківській  області  та   інших  регіонах  України.    

 5.Відділ аерологічних спостережень.  Аерорлогічна станція  Харків розпочала роботу  в  1948  році. Основна задача її  —  температурно — вітрове зондування  атмосфери. Дані аерологічних спостережень використовуються для складання прогнозів погодних умов, якими обслуговуються різні галузі господарського  комплексу країни,  в тому числі і авіаційної. Дані  спостережень аерологічної станції Харків надходять в Глобальну систему телезв’язку  Всесвітньої Метеорологічної Організації ( ВМО ).   

  Більш  сучасний рівень  аерологічних спостережень розпочато після введення в дію нової  радіолокаційної системи автоматизованого обчислювального комплексу  ( АВК-1 )  в 1990 році та нових більш удосконалених радіозондів. Це  дало змогу збільшити висоту  підняття  радіозондів  в атмосферу  —  вище 30  км, а в окремих випадках до 40 км висоти.

6.Комплексна лабораторія спостережень за забрудненням природного середовища —  одна із крупних лабораторій  України.   Спостереження за забрудненням  атмосферного  повітря  проводяться   в 10 пунктах  (ПСЗ)                   м. Харкова з визначенням шкідливих домішок  на 20  інгредієнтів. Проби води щомісячно відбираються в 22  пунктах на річках м. Харкова та Харківської області  і визначаються  шкідливі  домішки  більш  як  на  40  інгредієнтів.

Після лабораторної обробки проб  повітря та поверхневих вод спеціалістами  лабораторії,  дані  аналізів  надаються в Центральну Геофізичну Обсерваторію. Узагальнені довідки про стан  забруднення природного середовища м. Харкова та області  надаються  в  місцеві   органи   влади, наукові та виробничі екологічні організації, в санітарно-епідеміологічну службу міста. Крім того, готуються довідки про фонові рівні  забруднення   повітря  для проведення проектних   та будівельних робіт.

7.Сектор  по вивченню річкових наносів та донних відкладень в складі КЛСЗПС  вивчає  річкові  наноси,  проби яких відбираються на річках України.  Результати цієї роботи узагальнюються та  окремим розділом входять в  гідрологічні щорічники та  довідники  і  використовуються  зацікавленими  в них  організаціями.

8.Метеорологічне обслуговування авіації здійснюється  колективом авіаметстанції Харків. Метеозабезпечення проводиться по аеродрому, маршрутах і районах  польотів для  екіпажів  повітряних суден  та  інших  авіаційних споживачів.

Авіаметеорологічні спостереження  проводяться на аеродромі Харків цілодобово, безперервно з передачею результатів спостережень у вигляді спеціальних зведень   про зміни погодних умов і перехід метеоелементів    через певні  критерії.

В  останні роки на  авіаметстанції проведено технічне переоснащення: з 2003р. працюють автоматизовані робочі місця  синоптика-прогнозиста, синоптика-консультанта, автоматизована система прийому та передачі метеоінформації, покращені  умови  зв’язку з диспетчерськими службами аеропорту, службами Украероруху. З 2012 року введена в експлуатацію автоматизована станція КРАМС-4. Все  це   сприяє покращенню роботи фахівців та допомагає більш  якісно  здійснювати функції авіаметстанції Харків.                                             .

9.Озерна гідрометеорологічна  станція Печеніги розташована  в смт. Печегіги  в охоронній зоні  Печенізького водосховища. З  1963  року  проводиться вивчення  гідрологічного режиму   Печенізького водосховища та р.Сіверський Донець в межах водосховища. Крім того,  в задачу  озерної станції входять  гідрологічні спостереження і  на  Червонооскільському водосховищі.        Важливість спостережень та дослідницької роботи, яка проводиться на водосховищах, визначається тим, що Печенізьке водосховище є основним джерелом питної води для м.Харкова та Харківської області, Червонооскільське водосховище – для районів  Донбасу.

Спеціалісти Харківського РЦГМ прймають участь в розробці та впровадженні державних та регіональних  програм, направлених на покращення  екологічного стану природного середовища міста Харкова та Харківської області: